Где-то далеко иль близко,
Высоко в горах, иль низко,
Может, на краю земли,
Может в центре,
Жило сердце,
Краше утренней зари.
Утром сердце умывалось,
Сердце весело смеялось,
И в округе раздавалось:
Боже! Как прекрасен мир!
В поднебесной
Льется песня,
Песнь любви на весь эфир.
Так бы жизнь и проходила,
Но однажды, как на зло,
Кое-что произошло:
По округе "Я" бродило,
На частицы мир дробило.
И до сердца "Я" дошло.
- Тук-тук-тук – стучится в сердце.
- Это кто там?
- Это "Я".
Открывай скорее дверцы,
Мы отныне будем вместе
Неразлучные друзья.
- Посетителей ненужных
Я к себе не подпускаю,
В чистоте ручьев жемчужных
Свое сердце охраняю.
- Да, конечно, я ведь тоже
Свое тело берегу,
Посмотри, какая кожа;
Кстати, это очень сложно,
Когда жизнь вся на бегу.
В сердце вспыхнуло сомненье.
"Я", как будто бы в смущеньи,
Продолжало очень мило:
- Я тут мимо проходило,
И меня вдруг удивила
Песен дивных чистота,
Их неведомая сила.
Мне тогда самой запелось!
Очень сильно захотелось
Хоть чуть-чуть с тобой пожить.
Улыбнулось сердце:
- "Я",
Мне тебя не уместить!
Ты - огромное, большое!
Как же мне тебя впустить?
Это гостью разозлило,
Но от сердца гнев свой скрыло,
Сделало еще бросок:
Затянуло поясок,
И сквозь зубы процедило:
- Дорогое мое сердце!
Не найдешь такого места,
Что произвела земля,
Где б не поместилось "Я".
Скрыв от сердца свое жало,
Прослезившись, продолжало:
Я лишь маленьким комочком
Поселюсь здесь в уголочке.
Дай же мне в тебе согреться!
- Заходи,
- впустило сердце.
Вдруг, все сразу изменилось,
Сердце будто раздвоилось,
В нем два голоса звучат,
Спорят, борются, кричат.
Сердце бьется, бьется, бьется,
В сердце тесно, сердце рвется,
А на троне, как своя,
Нагло правит сердцем "Я".
- Ну что со мною происходит?
Меня мое же "Я" изводит!
Прочь уходи!
- Прости уж, нет!
- Ты все собой заполонило!
- Гляди, как Я смотрюсь здесь мило!
- Зачем меня ты раздвоило?
- Ведь ты само меня впустило!
- О, тот несчастный мрачный день!
И налегла на сердце тень.
В унынье, разочарованье
Оно проводит дни в молчанье.
Вдруг слышит сердце новый звук:
И для потерянной надежды
Снаружи нежный тихий стук
Лучом спасительным забрезжил.
И в предрассветный тихий час
Вдруг неземной раздался глас:
- Что с тобою случилось, сердце,
Что поникло ты и грустишь?
Я тебя сотворил в надежде,
Что ты счастливо и паришь.
Прежде ты у ручья резвилось,
Пело песни и веселилось.
Уж ни "Я" ли в тебя вселилось,
Что поникло ты и молчишь?
Фибры сердца встрепенулись,
Настежь двери распахнулись,
Заискрился в сердце свет.
Сердце молвило в ответ:
- Слышу голос спасительный, Боже!
Ты так нежно со мной говоришь!
Может, Ты мое "Я" уничтожишь,
Святым Духом меня наполнишь,
И во мне его плод взрастишь?
Лишь в Тебе моя радость, я знаю,
Лишь с Тобой обрету покой.
Заходи, я Тебя принимаю,
Наполняй же меня Собой!
Без Тебя мне горько и худо!
Он вошел, и свершилось чудо!
Прекратился сердечный спор,
Угрызение и укор.
Прикоснулось к звену звено
Две частицы слились в Одно.
Снова сердце улыбалось,
Сердце весело смеялось,
И в округе раздавалось:
Боже, как прекрасен мир!
В поднебесной льется песня,
Песнь любви на весь эфир.
Комментарий автора: Этот стих можно использовать как сценарий.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.