Царство Боже-Слово каже,
Силою береться;
Хто працює,той від праці
Сили набереться,
А лінивий сил не має,-
Жиром обростає,
Царство Боже не будує,
Ще й другим мішає.
А Матфій нам повіствує,
( Розділ двадцять пятий )
Що лукавий і лінивий
В пекло будуть взяті.
Ну,а Тит нам сповіщає
В письмовій промові,
Кого в Царство Бог збирає,
Хоча й не готові:
-Як особу ревність вбачить
До доброго діла,
Того старшими назначить
Над рабами тіла,
Щоб усі перейняли
Добрих діл науку,
За Ісусом слідом йшли,
Держачись за руку.
Такі є,такі були
І такими будуть
Християни всіх віків,
Якщо не забудуть
Цей закон трудівника
На Господній ниві…
Ми ж роздивимось пока,
Чи ж я не лінивий?
Коли Бог переселив
У цю землю ситу
Чи я тут не ожирів
Й що треба робити?
Ось дивлюся пастир йде,
До братів підходить,
Чуть за руку не веде,
Кожний носом водить:
-Я не можу говорити
Слово до народу,
Бо за це можуть побити
Й лити грязь і воду.
Другий каже:-Я стомився,
Бізнес і забота.
Третій:-Тільки що женився.
Четвертий в роботах.
Обійшовши повний зал,
Лише двох надибав.
Чи ж поллється Божий дар?
Чи всім хватить Хліба?
Ось директор школи йде,
Вчителів шукає,
Добровольців не знайде,
Мудрих не хватає.
На молитви за нарід
Мало хто заходить,
Ось чому багато бід
У хати приходить.
Молодіж лиш веселиться,
Їде,як літає,
Тату й мамі не кориться,
Розваги шукає.
Таким людям все не так
У церкві твориться,
А спитай,не знають як;
Їм аби глумиться.
Сядуть ззаду і чекають,
Щоб хтось помилився
І тоді вже докоряють…
Краще б помолився.
Мила сестро!Любий брате!
До тебе звертаюсь.
Не з таких нам приклад брати,
А що кажуть: «Каюсь,
Що так мало потрудився
Для Тебе,мій Боже»
І за плуг скоріш вхватився
Й робить те,що зможе.
Хто ночами не доспить
В молитві до Бога,
Хто за все тебе простить
І в нужді підмога.
От з такими ти дружи,
Спіши,не вагайся,
Від лінивих же біжи;
Їм кажи: «Покайся.
Святу ревність ти получиш
Від Святого Бога,
Добрим ділом шлях завершиш,
А біля порога
Сам Цар неба тебе стріне
Й вручить нагороду,
Золотий вінець надіне,
Що не бачив зроду.
“Раб мій вірний,-тобі скаже,
-Ввійди в Моє Царство:
Все твоє”,і Сам покаже
Небесне богатство.
Вячеслав Радион,
Everett, WA,USA
С Тобой Господь способно сердце
Земными днями дорожить,
Ведь Ты послал душе усердье
Хоть чем-то людям послужить... e-mail автора:radvyach@yahoo.com
Прочитано 5541 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Расколотый купол Неба - zaharur В известной басне Крылова про свинью под дубом, дерево, кормящее свинью, обращаясь к ней, говорит такие слова: «Неблагодарная!
Когда бы вверх могла поднять ты рыло, тебе бы видно было,
что эти жёлуди на мне растут»
Таким образом, проблема свиньи, не видящей Источника своего бытия, заключалась в том, что она не могла поднять своего взора вверх.
Если бы она научилась возводить свои очи ввысь, то не могла бы не увидеть Того, кто даёт ей жизнь.
Очень часто верующие люди пытаются привести неверующих и неблагодарных Богу людей к вере такой вот прямой, как линейка, проповедью о Боге, о Христе и т.п. Результат такой "прямой речи" зачастую бывает обратный желаемому: сердце неверующего ещё больше запирается и ожесточается. Но гораздо лучше, думаю, вначале просто помочь человеку оторвать свой взор от земного, помочь ему хоть краем глаза увидеть Небо, взглянуть на горнее. И, если это получится, то следствием этого естественнейшим образом станут мысли о Невидимом Источнике всех добрых даяний...
